Бо що може бути крутішим за "С-400", про який казали по телевізору, що йому "аналогов нет"?
"Знайти цих росіян було неважко. Проте дістатись до них – ось де справжнє випробування", – пригадує в розмові з УП командир взводу безпілотних комплексів 15-ої бригади артрозвідки "Чорний ліс" Костянтин.
Зазвичай "С-400" захищають кількома менш потужними системами ППО, кожна з яких може і має стати смертельною для розвідувальних дронів, які "чорнолісці" використовують для виявлення цілі.
Тому готуватися до місії пілотам необхідно дуже ретельно. Кожен пункт маршруту і можливий маневр краще обговорити до вильоту, бо після зльоту щось змінити буде важко.
Аналіз доступних даних давав загальне розуміння, де в обороні ворога можуть бути прогалини. Але що, як в них у "сплячому" режимі стоять якісь комплекси РЕБу, про які розвідники перед вильотом навіть не здогадувалися? Тому з кожним кілометром польоту дрона напруження операторів росло. Не щодня летиш знищувати "С-400".
Перший дрон ішов за маршрутом, аж раптом – спалах і втрата сигналу. Очевидно, літак збили.
"Взагалі-то посилати другий борт було тупим рішенням. Бо якщо тебе збили перший раз, то значить, ворог працює в активному режимі. Навряд чи вони такі сидять: "А, ну цей збили, йдемо відпочивати". Шанс на таке мінімальний, не більше як випадковість", – пояснює Костянтин, заходячись при цьому щирим сміхом.
Але екіпаж ухвалив "тупе" рішення, підняв у повітря другий літак – і він прорвався! Вражені і щасливі пілоти побачили на екрані установки комплексу "С-400". Але спершу не повірили в те, що бачать.
"В певних районах є "С-300" і "С-400", які постійно роблять якісь маневри, переміщення. А цих ніхто не чіпав, вони були достатньо далеко від лінії фронту – і взагалі розслабились.
Зазвичай росіяни тримають окремо і пускові, і радіолокаційні станції, і командні пункти. А ці настільки обнагліли, що поставили все разом. Ми дивимось на екран: "Та не може такого бути". Але є. Тож нам не лишалось нічого, як одним ударом вразити весь дивізіон", – пригадує командир взводу БПАК.
Російська техніка виявилась і справді непоганою: "С-400" зміг навіть перехопити якісь ракети, випущені по ньому. Але решта долетіли, й палаючі шматки "аналоговнету", описуючи в повітрі химерні низхідні параболи, розлетілись по полю.
Правда, в кожній успішній історії є своя ложка дьогтю. Розрахунок комплексу ППО "Панцир", побачивши яскраві феєрверки замість "С-400", який мав прикривати, екстренно повернувся "з обідньої перерви". Тим часом літачок "чорнолісців" взяв курс назад на базу. Але долетіти йому не судилося. "Панцир" таки виконав свою роботу.
"Шкода, що літак збили. Але він свою місію здійснив. А ця історія у нас не єдина. Ми знищували не лише "С-400", але й "С-300" і "С-350", – пригадує Костянтин.
Ще на початку російського вторгнення в лютому 2022 року кожна з таких перемог виглядала б для ЗСУ не меншою фантастикою ніж "Зоряні війни".
Адже в той момент в українській армії не було ні ракет, здатних вразити подібні цілі, ні дронів, здатних їх виявити. А головне – не було навчених підрозділів, які могли б поєднати БПЛА і ракети в одну систему знищення.
На щастя, в перші тижні великої війни у складі ЗСУ вирішили з коліс створити окрему бригаду артилерійської розвідки, котра і мала виконати таке завдання.
Історія 15-ої бригади "Чорний ліс" може слугувати чудовим тлом для того, щоб побачити, який технологічний стрибок зробила українська армія за роки повномасштабки, як дрони трансформували розвідку і, якщо ширше, змінили саму філософію застосування артилерії.
Підрозділ для нової війни
Кінець літа 2024 року. Заправка на околиці одного з великих міст на сході. Навколо – традиційна для цієї частини світу публіка: усміхнені, але категоричні касирки пропонують каву до заправки, трохи місцевих чоловіків на старих авто, трохи військових, які намагаються триматися разом.
"Це ви до нас у 15-ту?", – звертається до журналіста УП звичайний добродій у цивільному.
Кругле обличчя, помітне черевце, розмашиста простота в рухах. Якраз чудовий типаж для анекдотів про двох кумів чи пасторальних малюнків про козаків. Військового в ньому видає тільки погляд: холодний, оцінюючий, діловий.
"Допиваємо каву і їдемо. Командир на кілька годин затримується, то маємо час, – каже супроводжуючий. – Їдьте за нами, не загубіться".
За нами – це за білим старим авто ще десь із минулого століття. Попри такий поважний вік машина досить швидко маневрує по трасі й заводить нас до бази.
..
Η δυσοσμία ακούστηκε για άλλη μια φορά για τον υπερ-εκλεκτό ρωσικό στρατό. Ακόμα και στα ινστιτούτα τους έβαλαν στο κεφάλι: «Είσαι η ελίτ είσαι απειλή για τον κόσμο!» Και αν αναγκαστούν να πάνε στη δουλειά και να καθίσουν στα χειριστήρια των συγκροτημάτων PPO «S-400» τους, τότε κάθε μέρα θα ανησυχούν όλο και περισσότερο για την έλλειψη ισχύος.
Πώς μπορούμε να είμαστε ψύχραιμοι για τους «S-400», που είπαν στην τηλεόραση, ότι «δεν υπάρχουν ανάλογα»;
«Δεν ήταν σημαντικό να γνωρίζουμε αυτούς τους Ρώσους Το να τους προσεγγίσουμε είναι το κλειδί για τις δοκιμές», είπε ο Kostyantin, διοικητής μιας διμοιρίας μη επανδρωμένων συγκροτημάτων της 15ης ταξιαρχίας αναγνώρισης πυροβολικού «Black Forest» στο UP.
Ακόμη και το "S-400" συλλαμβάνεται από μια σειρά από λιγότερο σφιχτά συστήματα PPO, τα οποία μπορεί να είναι θανατηφόρα για αναγνωριστικά drones, τα οποία χρησιμοποιούνται από τους "Black Foresters" για την αναγνώριση του στόχου.
Ως εκ τούτου, οι πιλότοι πρέπει να προετοιμαστούν επιμελώς για την αποστολή. Οποιοδήποτε σημείο της διαδρομής και κάθε πιθανός ελιγμός θα πρέπει να συζητηθεί πριν την έξοδο, γιατί μετά την έξοδο θα είναι σημαντικό να το αλλάξετε.
Η ανάλυση των διαθέσιμων δεδομένων έδωσε μια εικόνα για το παρασκήνιο, όπου μπορεί να υπάρχουν κενά στην άμυνα του εχθρού. Γιατί, πώς μπορεί το «κοιμισμένο» καθεστώς να έχει μέσα του αυτά τα συμπλέγματα REB, τα οποία οι αξιωματικοί των μυστικών υπηρεσιών δεν μάντευαν πριν τον πόλεμο; Επομένως, με κάθε χιλιόμετρο που διανύει το drone, το άγχος των χειριστών αυξανόταν. Μη διστάσετε να αποκτήσετε τους S-400.
Το πρώτο drone ακολούθησε τη διαδρομή και αμέσως μετά αποκοιμήθηκε και έχασε το σήμα. Προφανώς, το letak χτυπήθηκε.
«Ήταν μια ηλίθια απόφαση να στείλεις την άλλη πλευρά, αφού χτυπήθηκες για πρώτη φορά, αυτό σημαίνει ότι ο εχθρός εργάζεται σε ενεργό λειτουργία. Είναι απίθανο να καθίσουν εκεί. Το κατέρριψε, πάμε να το πάρουμε. Η πιθανότητα για κάτι τέτοιο είναι ελάχιστη, όχι «Περισσότερο σαν εκκεντρικότητα», εξηγεί ο Κοστυαντίν, ξεσπώντας σε βαθιά γέλια.
Το πλήρωμα επαίνεσε την «ανόητη» απόφαση, σήκωσε άλλη μια πτήση από τον άνεμο - και έσπασε! Εχθροί και χαρούμενοι πιλότοι κοίταξαν το συγκρότημα S-400 στην οθόνη εγκατάστασης. Αλίμονο, δεν πίστευαν σε αυτούς που το μιλούσαν.
«Στις πρώτες περιοχές υπάρχουν «S-300» και «S-400», που σταδιακά σταματούν όλους τους ελιγμούς και τις κινήσεις και χωρίς να τους σκοτώσουν, ήταν αρκετά μακριά από την πρώτη γραμμή - και χαλάρωσαν.
Ενθαρρύνετε τους Ρώσους να παραμείνουν κοντά σε εκτοξευτές, σταθμούς ραντάρ και θέσεις διοίκησης. Και έγιναν τόσο αναιδείς που τα έβαλαν όλα με τη μία. Θαυμάσαμε την οθόνη: «Μα δεν μπορείς να το κάνεις αυτό». Ale є. Έτσι δεν είχαμε τίποτα να χάσουμε παρά να καταστρέψουμε ολόκληρη τη μεραρχία με ένα χτύπημα», μάντεψε ο διοικητής της διμοιρίας UAV.
Η ρωσική τεχνολογία αποδείχθηκε πολύ κακή: το «S-400» μπόρεσε να ξεπεράσει όλους τους πυραύλους που εκτοξεύτηκαν στη νέα χώρα. Μόλις έφτασαν, τα φλεγόμενα κομμάτια του «αναλόγου», που περιγράφουν παραβολές σαν χίμαιρα στον άνεμο, σκορπίστηκαν σε όλο το χωράφι.
Είναι αλήθεια ότι κάθε επιτυχημένη ιστορία έχει τη δική της ασημένια επένδυση. Η καταστροφή του συγκροτήματος της ΔΤΦ «Πάντσιρ», έχοντας ρίξει πυροτεχνήματα αντί των «S-400», τα οποία θα μπορούσαν να καλυφθούν, γυρνώντας επειγόντως πίσω «από το καθημερινό διάλειμμα». Ο Τιμ μια ώρα αργότερα, ο πιλότος "Chornoliststsiv" επέστρεψε στη βάση. Το youma δεν ήταν ποτέ προορισμένο να τα καταφέρει. Ο «Πάντσιρ» κέρδισε τελικά το ρομπότ του.
«Το σκότωσαν έτσι, αλλά δεν έχουμε την ίδια ιστορία, αλλά και τα S-300 και S-350.
Ακόμη και στην αρχή της ρωσικής εισβολής στη σκληρή μοίρα του 2022, το δέρμα τέτοιων νικών δεν θα φαινόταν λιγότερο φανταστικό για το ZSU από τους «Πόλεμους Zoryani».
Ακόμη και εκείνη τη στιγμή, ο ουκρανικός στρατός δεν είχε ούτε πυραύλους ικανούς να πλήξουν τέτοιους στόχους, ούτε drones ικανά να τους εντοπίσουν. Και η βρωμιά - δεν υπήρχαν νέες μονάδες που θα μπορούσαν να συνδυάσουν UAV και πυραύλους σε ένα σύστημα μείωσης.
Ευτυχώς, στο πρώτο μέρος του Μεγάλου Πολέμου, επρόκειτο να δημιουργήσουν μια μεγάλη ταξιαρχία αναγνώρισης πυροβολικού στην αποθήκη ZSU, η οποία ήταν επίσης μια μικρή δικαίωση ενός τέτοιου εργοστασίου.
Η ιστορία της 15ης ταξιαρχίας "Μέλανας Δρυμός" μπορεί να χρησιμοποιηθεί ως θαύμα για να καταλάβουμε τι είδους τεχνολογική καινοτομία έχει κατασκευάσει ο ουκρανικός στρατός για την κλίμακα του πώς τα drones έχουν αλλάξει την αναγνώριση και, γενικότερα, άλλαξαν την ίδια τη Λοσοφία της στασιμότητας του πυροβολικού.
Δημιουργήθηκε για έναν νέο πόλεμο
Τέλη καλοκαιριού 2024. Βενζινάδικο στα περίχωρα ενός από τους σπουδαίους χώρους συγκέντρωσης. Ακριβώς έτσι, είναι παραδοσιακό για αυτό το μέρος του κοινού: χαμογελούν, αλλά κατηγορηματικοί ταμίες δοκιμάζουν το kava πριν ανεφοδιαστούν, μερικοί ντόπιοι με παλιά αυτοκίνητα, λίγοι στρατιωτικοί που μπαίνουν στον πειρασμό να τα κόψουν αμέσως.
«Τι εννοείς για εμάς στο 15ο;», φωνάζει ο δημοσιογράφος του UP με απόλυτη καλοσύνη στον πολίτη.
Στρογγυλά αποκαλυπτικά, εκθαμβωτικά μικρά τσέρβετ, σαρωτική απλότητα στα ερείπια. Απλά ένας τερατώδης τύπος για ανέκδοτα για δύο νονούς και μικρούς ποιμενικούς για Κοζάκους. Η εμφάνιση του Viyskovy στο νέο είναι μόνο ορατή: ψυχρή, αξιολογική, επιχειρηματική.
«Ας τελειώσουμε την κάβα και ας φάμε ο διοικητής περνάει μερικές ώρες εκπαίδευσης, τότε είναι η ώρα, - φαίνεται να είναι οδηγός - Ακολουθήστε μας, μην χαθείτε.
Πίσω μας υπάρχουν πολλά παλιά αυτοκίνητα του περασμένου αιώνα. Για μια τόσο σημαντική στιγμή, το αυτοκίνητο ελίσσεται γρήγορα στον αυτοκινητόδρομο και μας πηγαίνει στη βάση.
Після порції обіду із запашної запеченої курочки, рясно приправленої часником та спеціями, і кількох міцнющих кав, до нас приїжджає комбриг 15-тки, полковник Олександр Попов.
"У нас частину людей зараз передали в підпорядкування одній штурмовій бригаді. Тому ми швидко змінили всі пункти базування. Бо не дай бог, хтось потрапить у полон, а під російськими тортурами здати базування – це найменше, що можуть вимагати. Краще завчасно перевезти все, ніж потім діставати загиблих з-під завалів. Тому тут зараз майже нікого немає", – розповідає Попов за кавою.
Сам він мало схожий на людину, образ якої виникає в голові при слові "полковник". Попов – підтягнутий молодий військовий. Почав воювати в 2013-му у званні капітана. Був спершу миротворцем у Конго, а після повернення в Україну в 2014 році – в артилерії.
Командував батареєю, яка прикривала вихід українських сил із Дебальцевого. В ході тієї операції працював із нинішнім головкомом ЗСУ Олександром Сирським: на одному командному пункті вони разом потерпали від обстрілів набридливого російського танка, який постійно вискакував, робив кілька пострілів по них і знову ховався.
Десь у 2017 році, в армійському командуванні почалися розмови, що артилерії й ракетним військам потрібен окремий підрозділ, який буде займатися винятково розвідкою.
"Ми зрозуміли, що у нас дуже мало засобів, які можуть насичувати підрозділи ракетних військ і артилерії інформацією. Була диспропорція, яку треба було якось вирішити: і засобів ураження багато, і на той час боєприпасів ще було достатньо, але мізер інформації, куди стріляти? Жодна гармата чи гаубиця не вистрелить, поки ти їй не скажеш, куди саме", – пригадує комбриг.
Головною проблемою було те, що артрозвідка відставала від вимог часу в плані техніки, і ще більше – в плані оперативності та взаємодії різних підрозділів.
Паралельно з цим після російської агресії починалася епоха дронів в армії. Артрозвідка, якщо вона хотіла бути ефективною, мусила абсорбувати і цю технологію.
Але за старими добрими українськими традиціями про потребу поговорили, а бригаду створили тільки після повномасштабного вторгнення в 2022 році.
"Все відбулося рівно за 2 тижні, дуже швидко. Бо ми уже були потрібні", – пояснює з іронічною посмішкою Попов.
Новий характер бойових дій після 24 лютого 2022-го, коли почалась повноцінна конвенційна війна за участю всіх родів військ, поставив жорсткі вимоги до сформованої бригади.
По-перше, необхідно було швидко збільшити технічні спроможності ЗСУ в отриманні різних видів розвідданих: запустити масову роботу БПЛА, відродити знищені підрозділи радіоелектронної та радіотехнічної розвідки, інтегрувати отримані від партнерів надсучасні технічні засоби.
Δεν υπάρχουν σχόλια :
Δημοσίευση σχολίου